Педагогічні ради
  • Register

    У різні часи та епохи, в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни. Якісно нову демократичну державу можуть створити лише свідомі громадяни, які люблять Україну, свій народ, націю і готові самовіддано служити їх інтересам. Тому громадянсько-патріотичне виховання займає провідну роль у вихованому процесі школи.

 Розбудова України як суверенної держави ставить перед школою відповідальне і складне завдання – виховати національно свідоме підростаюче покоління патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національно-патріотичних традицій.  Основою патріотичного виховання в навчальному закладі є збереження історико-культурних традицій народу, знання героїчного минулого, аналіз подій сучасності, долучення до загальнонаціональної справи звільнення землі від загарбників.

                       У Законі України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Концепції національно – патріотичного виховання в загальноосвітніх  навчальних закладах, Національній стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку, на основі національних і загальнолюдських моральних цінностей, утвердження якостей громадянина – патріота України як світоглядного чинника.

           Особливої значущості проблема патріотизму молодих громадян України набуває в умовах  нестабільності суспільного життя, окупацією Російською Федерацією Криму, збройних дій терористів у східних регіонах нашої країни.

        Патріотизм українців покликаний захистити національні інтереси держави, відновити її територіальну цілісність, дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в українців активної громадянської  позиції. Патріотизм сприяє розвитку суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, законності, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. 

Визначальною рисою українського патріотизму має стати його дієвість. Саме вона може перетворити почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави. Адже патріот це не той хто говорить красиві слова  прикрашає дійсність, а той хто бачить труднощі помилки, невирішені проблеми, розуміє соціально-політичну ситуацію  в країні і в світі, але не панікує, не носиться зі своїми егоїстичними претензіями, а готовий долати перешкоди, захищати свою Вітчизну. Патріот – це той, хто в сьогоднішніх умовах не правового поля сприяє розбудові демократичної соціальної держави правовими методами. Він не ототожнює Україну державу з владою, а усвідомлює, що влада має бути лише механізмом, засобом здійснення волі народу.

Любов до Батьківщини в українського патріоту поєднується з вірою  в неї, у її покликання, прекрасне майбутнє, що обов’язково відбудеться. Справжній патріот, керуючись подвигами героїв Небесної сотні, воїнів АТО, волонтерів, вірить, що він справиться із своїм історичними випробуваннями, і вийде з них міцнішим, духовнішим. Втім свідомий громадянин бачить не лише красу свого краю, народу, а й його слабкості, помилки, недосконалості, розуміє, що в історії Вітчизни є темні, важкі сторінки. Любити свій народ – не означає улещати його, приховувати від нього слабкі сторони, а й чесно та мужньо викривати їх, боротися з ними.

Свідомий патріотизм нерозривний з відповідальністю. Процес національного відродження України потребує від громадян не лише віри й любові до свого народу, а й усвідомлення своєї відповідальності перед народом, суспільством нацією.

 

        Метою патріотичного виховання у школі  є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Саме тому зусилля педагогів сучасної школи повинні бути спрямовані на утвердження в Україні патріотизму, посилення моральної складової в загальній системі формування у молоді національної гідності, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків, особистісних рис громадянина Української держави, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, набуття соціального досвіду, фізичної досконалості, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури, розвиток психологічних і професійних якостей.

Наша мета виховати громадянина, який:

Розуміє і поділяє сутність національної ідеї

Є носієм національної культури

Своєю професійною діяльністю сприяє економічному, науковому, культурному зростанню Батьківщини

Любить і відстоює рідну мову, користується нею

Любить, захищає і відстоює рідну країну / державу / територію

Любить, захищає і відстоює свої звичаї, традиції

Підтримує співгромадян з патріотичним способом мислення

Постійно відчуває гордість за вищенаведене і приналежність до цих категорій

       Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань:

утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України;

виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

підвищення престижу військової служби як виду державної служби, культивування  ставлення до солдата як до державного службовця;

визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;

формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації.

     Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості дитини, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.

       Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:

державний — базується на забезпеченні державою системи героїко-патріотичного та патріотичного виховання;

соціальний — ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

військовий — передбачає вивчення військової історії України, її переможних битв, основних зразків техніки і озброєння Збройних Сил України, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

психолого-педагогічний — ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді;

правовий — передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

            Основою нинішнього підходу до формування у школярів патріотизму в умовах поліетнічності є переконання, що носієм патріотизму в соціум є особистість.    Щоб діти стали народом, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час навчання в школі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення і буття.   Патріотизм у сучасному розумінні– це відчуття того, що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене. 

Справжній патріот повинен поважати свою культуру та звичаї. Культурна історична спадщина - це невід'ємна частина твоєї нації та держави. Як може людина називати себе патріотом, якщо вона не знає (і не хоче знати) історії свого народу, його звичаїв, обрядів та пісень. Все це - частина народу, яка живе в кожному з нас. Нація, яка забуває свої звичаї та культуру, перестає бути нацією. Народ, який не хоче знати своєї історії, автоматично можна назвати первісним стадом, адже цим самим він проявляє свою неповагу до Батьківищини. А не поважаючи свою Батьківщину - ти не поважаєш себе. 

2. «Урок патріотизму» доктор історичних наук Фелікс Левітас.

 Висновки 

Часто у розмовах про козацтво, світову війну, героїзм  та патріотизм наших предків чути, що тепер «молодь не така…», «молоді люди цинічні», «молодим нічого не потрібно…», але події останніх двох років показали, що це зовсім не так і молодь у нас прогресивна та героїчна. Це дійсно патріоти , які інтереси держави, народу ставлять понад усе, навіть, віддають своє життя за Україну, прикривають своїми тілами друзів від куль, знаючи, що це вірна смерть.  Ми за цей час побачили безліч прикладів, як наші хлопчики, лише вчора вставши із-за шкільних парт, віддають своє життя за товаришів, відволікають вогонь на себе, закривають друзів своїм тілом…  На жаль, своє життя віддав і випускник нашої школи Осташевський Олексій,  який загинув захищаючи територіальну цілісність нашої держави. Для Олексія та таких як він  слова «Україна понад усе » не порожній лозунг, а реальність, тому що за їх спинами залишилися їхні діти, дружини, матері, друзі, рідні – Україна. Ліна Костенко говорила: «Мужність не дається напрокат», - дійсно мужність у наших чоловіків та юнаків у серці, викохані рідною природою,  історією, мовою, піснею, працею.

З глибоким смутком, спостерігаючи за подіями у нашій країні, я пишаюся нинішньою молоддю, яка на всіх фронтах бореться за майбутнє нашої України, довела усьому світу, що ми дійсно гідні нащадки своїх героїчних предків. Дійсно, приходять на думку слова Олександра Довженка: «Жива душа народна, жива, неподолана!»

Тому можна із впевненістю та гордістю сказати, що всупереч усім перешкодам, політичним та економічним труднощам, ми дійсно виховуємо справжніх патріотів своєї землі. 

Немає важливішого завдання як виховання нового покоління українців. Без об’єднання зу­силь держави, освітніх установ і громадськості цього зробити неможливо. А головне в цьому – зацікавленість всіх у вихованні високоосвіченої патріотично налаштованої української на­ції, без якої Україна може втратити свою державність.

І на завершення я хочу процитувати слова Святослава Вакарчука: «Моє завдання разом з близькими друзями − це навчити себе і інших тому, що успіх країни починається з твого успіху. Розуміння цього не станеться завтра, не дасть швидких результатів, але зрушення в свідомості приведе до дій і майбутнього успіху. Мало невеликої групи яскравих особистостей. Важливо, щоб ціле покоління почало думати по-іншому. Це покоління ще не розчароване, у нього ще все попереду. Потрібно працювати, потрібно все зрушити з мертвої точки. Перший крок - самий складний. Не потрібно відразу ставати героями. Але доведеться стати трошки більш трудолюбивими і стійкими, трошки менш лінивими і безвідповідальними. І ось, якщо це «трошки» помножити на всіх – ми будемо мати дуже багато».


Ми - сильні. Ми - незламні. Ми - українці.
То ж будьмо Справжніми Патріотами своєї держави
Слава Україні!